Галина Сохань Інтегроване вивчення Біблії як джерела християнської етики чи посягання на святая святих (тестові та творчі завдання)?

Ті дидактичні підходи, які використовувалися під час вивчення Біблії на уроках християнської етики десяток років тому, є застарілими і потребують нового змістового наповнення. Сьогодні час дуже мобільний, з кожним днем здійснюються нові відкриття у різних сферах загалом і в дидактиці зокрема. Тому необхідно встигати за інноваціями або створювати їх самому. Для мене, як для педагога, важливим є не залишити учня байдужим до того матеріалу, який пропоную йому для вивчення. Нехай школяр заперечить, з чимось не погодиться, але не буде байдужим. Байдужість вбиває. Вона дає тільки негативний результат. Це і стосується християнської етики. Особливо, коли чую в свою сторону, що християнська етика тільки й потрібна самому вчителю християнської етики.

Треба пам’ятати: Біблія – Живе Слово Бога, звернене персонально до людини. Через Біблію Бог тисячі років промовляє до багатьох поколінь, численних народів з різною культурою та ментальністю. Його Слово ніколи не є мертвим. Важливий інший аспект: необхідно, щоб людина почула того, хто до неї промовляє. Іншими словами, Біблія – це діалог Бога і людини, історія спасіння людства. Натомість у Біблії ніколи не можна шукати відповіді на наукові питання, адже вона не є науковим посібником з конкретної галузі. Хоча, наголошую, науковець багато почерпне для себе зі Святого Письма. Скажімо, для мене є доконаним фактом, що Бог створив світ. Натомість, як це відбувалося, в які історичні періоди, скільки це тривало, - це ті питання, на які повинні відповісти дослідники. При тому розумію, що старозавітній образ створення світу є метафоричним.

Водночас у Біблії відкривається багато цікавого не лише з наукової сфери, а й з побуту перших людей, їх способу життя.

Хай пробачать мені богослови-ортодокси (хоча в більшості випадків цілком поділяю їх погляди), що десь здуваю пилюку там, де, можливо, щось є непорушним. Цілком усвідомлюю свою відповідальність, коли пропоную тестові завдання на тематику, скажімо, косметології та біжутерії на сторінках Біблії. Жодна деталь, навіть зі сфери тілесної краси, у цьому випадку не є зайвою, має символічне значення. Для прикладу, пропоную питання типу: Що з біжутерії фараон подарував Йосипові? А) срібний вінець, В) золотий перстень, С) діамантову корону. При тому подаю посилання на Святе Письмо – Бут. 41, 42. Таким чином, якщо учень не знає відповіді на це питання, він може знайти її у Біблії або більш детально про це прочитати. Натомість логічне питання творчого характеру: Чому фараон подарував Йосипові перстень? Виявляється, і про це можна прочитати на сторінках Біблії, перстень був символом влади. Подарувати перстень – означало довіряти людині, так би мовити, поділитися своєю владою. І з більш детальної біблійної розповіді дізнаємося, що так і було: Йосип отримав нові повноваження. У цьому випадку можна провести аналогію з притчею про блудного сина: пригадайте момент зустрічі радісного батька і блудного сина, який прозріває. Серед речей, які батько дає синові, є перстень. 

Відтак, вважаю, запропоновані мною інтегровані підходи (вивчення косметики, біжутерії, кулінарії, медицини, ботаніки, зоології та ін. на сторінках Біблії) є цікавими, хоча розумію, що навіть дещо провокативними. 

Тобі, читачу, пропоную для використання та самостійного дослідження дати ключ для творчої роботи. Натомість я перечитую Біблію з простим олівцем у руках і укладаю завдання до інтегрованого вивчення Святого Письма, оскільки планую видання таких матеріалів.

Косметологія та біжутерія на сторінках Біблії

1. Про яку жінку в Біблії написано, що вона «була хорошої постави та вродливого вигляду» (Ест.2, 7)?

А) Єву

В) Сару

С) Естер

Прочитайте у Біблії про життєву мудрість цієї жінки.

2. З якими рослинами юнак порівнює красу своєї коханої у «Пісні пісень» (Пісн. 2, 1)?

А) Трояндою і лілією

В) Міртом і пальмою

С) Смоківницею і виноградом

3. Фараон подарував Йосипові (Бут. 41, 42)

А) Срібний вінець

В) Золотий перстень

С) Діамантову корону

Дізнайся у книзі Буття, за які позитивні людські якості фараон наділив Йосипа владою у єгипетському краю, і які випробовування довелося Йосипу пережити.

Кулінарія на сторінках Біблії

1. Який напій самарянка дала Ісусові Христові? (Ів. 4, 6-27)

А) Вино

В) Воду

С) Молоко

Поясніть етичну вартість зустрічі Ісуса Христа і самарянки.

2. В юдейській пустині Іван Хреститель харчувався (Мт. 3, 1-4)

А)Сараною і медом

В) Рибою і хлібом

С) Водою і хлібом

Поміркуйте, яку благу вістку Іван Хреститель приніс людям?

3. Вкажіть продукт, за яким Йосипові брати приїхали до Єгипту? (Бут. 42, 1-38)

А) Хліб

В) Вино

С) Гречку

Прочитайте у Біблії розповідь про те, як Йосип пробачив злий вчинок братам і спас їх від голоду.

Медицина на сторінках Біблії

1. Пригадай притчу про милосердного самарянина (Лк.10, 29-37). Що використав самарянин, коли обробляв рани побитому юдеєві? (Лк.10, 34)

А) Оливу і вино

В) Воду і спирт

С) Перекис водню

Візьміть до уваги той факт, що у той час самаряни і юдеї ворогували між собою. Самарянин проявив милосердя до свого ворога.

2. Окрім основної своєї діяльності, лікарем (Кол. 4, 14) був

А) Пророк Єзикеїл

В) Євангеліст Лука

С) Понтій Пилат

Знайди у Біблії підтвердження цього факту.

3. Вислів: «Лікаря не потребують здорові, а хворі!» (Мт.9, 12) належить

А) Ісусу Христу

В) Апостолу Петру

С) Івану Богослову

Розкрийте суть цього вислову.

4. Кому Ісус Христос сказав: «Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!» (Мк.5, 34)

А) Кровоточивій жінці

В) Марії Магдалині

С) Матері Марії

Більш детально про зцілення хворої прочитай у Мк.5, 24-34. Чому моральна і духовна підтримка є важливою для хворої людини?

Ботаніка на сторінках Біблії

1. Про насінину якої рослини у євангельській притчі сказано: «…коли сіється в землю, найдрібніше за всі земні насіння. Як посіяне ж буде, виростає, і стає над усі зілля більше, і віття пускає велике таке, що кублитись може в тіні його птаство небесне».  (Мк.4, 31-32)

А) Зерно гірчичне

В) Зерно пшениці

С) Кукіль (вид буряну)

Прочитай євангельську притчу і поміркуй, які етична вартість цієї розповіді.

2. Яку рослину першою Ной посадив після потопу? (Бут. 9, 20)

А)Смоківницю

В) Виноград

С) Пальму

Прочитай у Євангеліє від Iвана 15,5 про цю рослину. До речі, вона має символічне значення, бо Ісус Христос порівнює Себе з нею.

3. Яку рослину мав на увазі Ісус Христос, говорячи таким чином: «А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них». (Мт.6, 28-29)

А) Пальму

В) Троянду

С) Лілію

Поміркуй, яка біблійну постать найчастіше порівнюють з цією рослиною. Чому?

Зоологія на сторінках Біблії

1. Яка тварина перевірила завершення потопу на Землі? (Бут.8, 8)

А) Лев

В) Голубка

С) Овечка

До речі, ця тварина має символічне значення й сьогодні. Поміркуй, яке? Також прочитай про цю тварину у (Мк.1, 6-12). Яке значення вона мала під час хрещення Ісуса Христа?

2. Ісус Христос сказав апостолам бути мудрими, як (Мт. 10, 16)

А) Змії

В) Леви

С) Бджоли

Цю тварину досить часто згадують у негативному контексті, коли говорять про підлість і підступність. До речі, Ісус Христос порівнював лицемірну діяльність фарисеїв і садукеїв з цією твариною. Більш детально про це прочитай у Мт.3,7.

3. Стравою з якої тварини Ісус Христос звелів нагодувати людей, які три дні перебували біля Нього? (Мт.15, 29-39)

А) Саранча

В) Бджоли

С) Риба

Ця тварина була символічною для перших християн. Її часто зображували в катакомбах. Поміркуй, чому?

Галина Сохань Камо грядеши? (Евтаназія як біоетична моральна загроза сучасного суспільства)

Сьогодні світ дає людині дуже багато викликів, на які вона повинна відповідно реагувати: приймати або не приймати. Для того щоб підвести людину до відповідних міркувань і висновків, досить часто зло пропонується у красивій обгортці: мовляв, навіщо страждати, якщо можна позбутися страждання; навіщо доглядати за важкохворим, якщо він і так помре, краще прискорити цей процес – при тому виграти економічно і фінансово тощо. У цьому випадку лякають не самі висновки, а підходи, які використовуються стосовно людини: головне – потребу того чи іншого явища переконливо обгрунтувати державним законодавством. А відтак логічно: людина, як громадянин конкретної держави, повинна бути законослухняною. От і буде дотримуватися державного закону, навіть не зважаючи на те, що він суперечить людському сумлінню загалом і Божому закону зокрема. На такі міркування наштовхнула мене інформація про легалізацію евтаназії у багатьох державах, зокрема дитячої евтаназії в Бельгії.

У Біблії написано, що «Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. І поблагословив їх Бог …»(Бут.1,27-28). Таким чином, Господь, благословивши людину, дав їй найцінніший дар – життя. А на його сторожі поставив заповідь «Не убий». Відтак злочином є посягання будь-кого як на життя власне, так і життя ближнього, оскільки кожна людина носить у собі образ і подобу Божу. З християнської точки зору посягання на життя людини – це намір взяти на себе роль Творця. Життя людини належить Богу і ніхто, окрім самого Господа, не має права розпоряджатися життям людини, тобто визначати, хто і скільки повинен жити. Хворого не потрібно позбуватися, йому потрібно допомогти. Можливо, через невиліковну хворобу ближнього, яка сталася з промислу Господа, Бог хоче щось більше сказати кожному з нас.

З етичної точки зору кожен є відповідальним як за своє життя, так і за життя ближнього. Тому будь-які новітні способи полегшення страждань людини шляхом відбирання у неї життя є недопустимі з християнської точки зору. На перший погляд, сучасній людині найлегше, образно кажучи, позбутися того, що її може тяготити, скажімо, невиліковно хворі. Та на думку спадає назва роману Хемінгуея «По кому подзвін». Сьогодні, з нашої волі, він може бути за тими, за кого ми прийняли рішення, а завтра – за кожним з нас.

Однією із форм подолання страждань, яку придумало суспільство, є евтаназія (грец. ευ – добре + грец. θάνατος – смерть) – припинення лікарем життя людини, яка страждає невиліковним захворюванням, відчуває нестерпні страждання, на задоволення прохання хворого в безболісній або мінімально болісній формі з метою припинення страждань. Іншими словами, це свідоме вбивство важкохворої людини медикаментозним шляхом.  

Протягом віків людина намагалася вирішити проблему «легкої смерті». І то по-різному.

Для того, щоб усвідомити повноту проблеми, подаємо невеличкий ексукурс в історичне минуле - дайджест фактів.

Так, античний філософ Гегесій  був прихильником погляду на життя як на насолоду. Якщо не можливо було її отримати, або коли життя починали супроводжувати страждання, то справжнє спасіння для людини, як вважав філософ, - смерть. Гегесій настільки умів красномовно переконувати у трагічності життя і радості у смерті, що доходило до того, що його слухачі навіть закінчували життя самогубством. Свого часу Гегесія назвали «Учителем Смерті».

Натомість римський філософ Сенека також визнавав право на добровільну смерть внаслідок хвороби. Сенека аргументував, що він не відмовиться від старості, якщо вона не зіпсує його розум, не зруйнує всі його здібності, але якщо вона йому залишить лише один подих, то він залишить цю «гнилу будівлю». Сенека виявився послідовним, а відтак закінчив життя самогубством.

Проти такого явища як евтаназія виступав Гіппократ. У своїй  «Клятві» він говорить: «Я не дам нікому смертельного засобу і не покажу шляху до здійснення подібного задуму».

Уже в ХХ-ХХІ ст. масово почали говорити про евтаназію на законодавчому рівні. Так, у 1935 р. в Лондоні було створено перше в світі товариство добровільної евтаназії. Його засновником став К. Мілард. Робота товариства була спрямована на пропаганду ідеї про те, що дорослій людині, яка важко страждає від невиліковної хвороби, законом повинно бути надано право на безболісну смерть за умови, що на це є бажання страждаючого.

Перша спроба легалізувати евтаназію була зроблена в 1906 році в штаті Огайо (США). Однак законодавчі збори проголосували проти законопроекту. Уже згодом в 1967 році адвокат Луіс Катнер разом з американським товариством евтаназії вперше у світі розробив форму документа, в якому особа офіційно заявляє, що не хоче, аби у разі невиліковної хвороби штучно підтримували її життя.

У Швейцарії фактично дозволено надавати допомогу шляхом застосування евтаназії, якщо повнолітні пацієнти відчувають сильні страждання і це є їх добровільним і свідомим вибором. При наявності медичного висновку невиліковно хворий звертається до спеціалізованого закладу, яке чинить евтаназію. У Швейцарії є такі заклади. Один з них – клініка Dignitas, яка з1998 року консультує людей, охочих прийняти евтаназію. «Наша мета полягає в тому  - стверджує засновник асоціації адвокат Людвіг Мінеллі, -  щоб дати право піти з життя достойно». До речі, що означає «піти з життя достойно»? У кожного своє розуміння цього вислову, можливо, залишити слід на Землі або прожити життя яскраво і гідно тощо.

Перша країна, яка легалізувала евтаназію, - це Нідерланди. Зокрема 10 квітня 2001 верхня палата парламенту Нідерландів затвердила закон, що звільняє від кримінальної відповідальності лікарів, які допомагають хворим позбутися життя. Прийняття цього закону стало наслідком того, що в цій країні з роками все більше загострювалися протиріччя між законами в цій сфері та реальною негласною практикою. Згідно з цим законом кожна особа, яка досягла 16 років, має право самостійно визначити порядок і спосіб припинення свого життя. Наприклад, особа може написати у своєму клопотанні про те, щоб його не лікували у разі перерахованих ним хвороб. Діти до 16 років можуть подати подібне прохання тільки за згодою батьків.

У 2002 році нижня палата парламенту Бельгії легалізувала евтаназію, затвердивши відповідний законопроект. Нещодавно (а це 2014 рік) вкрай вразила звістка про те, що бельгійський парламент ухвалив законопроект про евтаназію, згідно з яким лікарі матимуть право робити евтаназію всім невиліковно хворим пацієнтам без вікових обмежень. Таким чином, важкохворі діти отримали можливість вибирати евтаназію, ще й за згодою батьків. Попередньо цей законопроект отримав підтримку верхньої палати – Сенату.  А згодом його підписав король, незважаючи на протести багатьох противників евтаназії. Таким чином, Бельгія стала першою країною світу, уряд якої зняв вікові обмеження на евтаназію.

ЗМІ, шпальти газет і досі рясніють суперечливими фактами щодо дитячої евтаназії. Так, у газеті «Високий замок» (28 квітня 2014 р.) зазначено: «Ситуація в Бельгії привернула увагу за кордоном. Канадський медик записав звернення, в якому його 4-річна дочка Джессіка просить короля Бельгії Філіппа не підписувати закон. Джессіка народилася з важкою формою пороку серця. При перших обстеженнях лікарі дійшли висновку, що дівчинка проживе лише кілька днів. Формально така дитина потрапляє під дію закону про евтаназію. Однак канадські хірурги вирвали дитину з лап смерті».

Прихильники евтаназії з-посеред медиків кажуть, що «таких випадків буде лише кілька в рік, а противники стверджують, що в ній немає необхідності. Лікарі кажуть, що дозвіл евтаназії для дітей створить нестерпний стрес для родичів і для тих, хто доглядає за дітьми», – написала британська The Guardian.

 До речі, до цього часу евтаназію для неповнолітніх віком від 12 років здійснювали лише у Нідерландах.

В Україні евтаназія заборонена законодавчо. І слава Богу.

Отже, незважаючи на популяризацію евтаназії (уміння, як можна почути від прихильників евтаназії, красиво піти з життя),  зважмо на те, що наше життя є найвищим Божим даром, початок і кінець якого знаходяться тільки в Божих руках. Тому на сторожі життя і є заповідь «Не убий».  У дотриманні цієї заповіді є  добра  воля кожного рятувати людські життя у важких життєвих ситуаціях. Недаремно апостол Павло закликає: «Носіть тягарі один одного…» (Гал.6,2).

Доречними у цьому випадку є міркування Авви Ісайя: «Піклуйся про своє тіло, як про храм Божий, – піклуйся, як той, що має воскреснути і дати відповідь Богові … коли тіло твоє отримає рану, піклуєшся ти вилікувати її, так турбуйся, щоб воно з'явилося безпристрасним у воскресінні».

Свого часу Фома Аквінський зазначав: « ... Перехід з цього життя на краще залежить не від волі людського свавілля, а від волі Божої. І не дозволено людині вбивати себе…».

Сучасний християнський світ однозначно засуджує евтаназію, вважає її злочином проти найвищої цінності – людського життя.

Свого часу Папа Римський Іван Павло ІІ, пишучи про евтаназію, визначив цей термін як дію або (зверніть увагу – авт.) бездіяльність, що за своєю природою чи наміром виконавця спричиняє смерть з метою уникнути будь-якого страждання.

Православна церква також категорична у цьому питанні: «Визнаючи цінність життя кожної людини, її свободу і гідність як унікальні властивості особистості, створеної за образом і подобою Божою, православні священнослужителі, вчені, лікарі вважають неприпустимим реалізацію будь-яких спроб евтаназії як дії з навмисного умертвіння безнадійно хворих людей, розглядаючи евтаназію як особливу форму вбивства (за рішенням лікарів чи згодою родичів), або самогубства (на прохання пацієнта), або як поєднання того й іншого. Рада виступає проти евтаназії в будь-якій формі, оскільки її застосування неминуче призведе до криміналізації медицини і втрати соціального довіри до інституту охорони здоров’я; до наруги безцінного дару людського життя: до применшення гідності лікаря і перекручення сенсу його професійного обов’язку…».

Живучи, варто навчитися відчувати смак життя з усіма його радощами та стражданнями. Доречним у цьому випадку є поетичний образ життя в уривку вірша української поетеси Ганни Чубач:

Життя завжди – лише святе!

І дякувати треба

За те, що сонце золоте

Горить посеред неба.

За те, що ноги в світ ідуть

І власну тінь толочать.

За те, що квітку у саду

Бджола крильми лоскоче.

Полюбіть своє життя!

Список використаних джерел

1. Біблія у перекладі І. Огієнка.
2. Бойко І. Біоетика. Скрипти для студентів. – Львів, 2008.
3. Блаженнейший Архиепископ Афинский и всея Эллады Христодул. ЦЕРКОВЬ И ПРОБЛЕМА ЭВТАНАЗИИ. http://www.pravoslavie.ru/orthodoxchurches/40555.htm
4.   Евтаназія uk.wikipedia.org/wiki/
5.  Право на смерть дали дітям... | Високий Замок - онлайн 28 квітня 2014 року www.wz.lviv.ua/world/
6. Сохань Г., Гусаков І. Основи християнської етики. 8 клас. – Львів, 2011.
7. Сохань Г., Гусаков І. Основи християнської етики. 9 клас. – Львів, 2012.

Галина Сохань "Блаженні миротворці..." або Де ж ти, миротворче ХХІ століття?

Відверто кажучи, тематика миру ніколи по-особливому не зацікавлювала мене. Адже розуміла таким чином: мир потрібен там, де є війна. В Україні її немає… Зрештою, і не мені, гуманітарію, про це писати.

Сьогодні, на жаль, можна констатувати зовсім інше. Понад рік не вщухають сутички і бойові дії. Щоденно проливається кров людей на Сході України. Шпальти газет, інтернет-новини подають невтішну статистику людських втрат. Це втрачені життя не одного покоління. І однаково болить серце в тої матері, яка молиться за упокій свого сина-патріота в Україні, і в тої, похорон чиєї дитини може відбуватися в Росії. Навіть образливо з етичної точки зору виглядає факт, коли в інформаційному просторі оперують сталим висловом «груз 200». Скільки б не гинуло людей по обидві сторони – це біль і жах, це втрата найціннішого – життя як дару Божого. Видається, конфлікт на Сході України вже перейшов ті межі, де не є результативними ані проголошені перемир’я, ані домовленості на рівні глав держав. Дещо болісно-іронічно виглядає той факт, коли керівники чи уповноважені особи конфліктуючих сторін дипломатично потискають один одному руки у той час, коли по обидві сторони проливається кров простої людини. Також абсолютно є незрозумілим для мене факт, навіть такий собі політичний оксиморон, коли Верховна Рада України визнає Росію агресором, а уряд водночас поповнює бюджет згаданої держави, купуючи в неї електроенергію, газ, вугілля тощо. У такому політичному оксимороні, на жаль, розмінною монетою стає життя простої людини…

Як дві тисячі років тому, так і сьогодні, є актуальні слова Ісуса Христа, який, прийшовши до учнів, промовив: «Мир вам!» (Ів. 20, 21) або «Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!» (Iв.14, 27). У Біблії, творах християнських сподвижників є багато написано про необхідність миру – між людьми, народами, зрештою, навіть ідеться про внутрішній мир людини, іншими словами «мир з самим собою».

Особисто для мене одним із вражаючих моментів Майдану у Києві був тоді, коли священнослужителі своєю присутністю між «Беркутом» і протестуючими на мить зупинили кровопролиття.

Сьогодні, як ніколи, Україна потребує миру. І аксіома «ми різні, але ми єдині» мала б бути прийнятною для всіх конфліктуючих сторін… Адже людина, незалежно від політичних та релігійних переконань, є образом і подобою Божою. Посягання на її життя є злочином. У складній ситуації кожному треба проявити смиренність митаря і терпеливість Лазаря, щоб принести мир туди, де панує війна.

Де ж ти, миротворче ХХІ століття?