Галина Сохань Зимове свято теплих емоцій і почуттів

З дитинства дуже люблю і чекаю зимового свята теплих емоцій і почуттів – Святого Миколая. Здається, у цей день світ стає добрішим. Добре пам’ятаю, як у дитячі роки чекала, коли під подушкою опиняться солодощі та мандарини, якими можна було похвалитися у школі. А ще була добра традиція між нами, колежанками: ми навпіл ділили те, що отримували від домашніх Миколаїв, сперечалися, хто отримав більше подарунків.

Сьогодні зловила себе на тому, що якось по-дитячому чекаю цього свята. Воно сповнене добрих емоцій та почуттів, теплих спогадів і неочікуваних подарунків. А ще протягом тижня намагаюся купити приємні дрібнички близьким людям, переживаю, що про когось можу забути. У телефонному списку порахувала осіб як на калькуляторі, кому у день іменин треба написати вітальне повідомлення. Наперед готую себе до того, що у храмі, куди піду на Літургію, отримаю, очевидно, невеличкий подарунок – солодощі (Принаймні, у попередні роки всім людям, які були у храмі, давали солодощі. Маленький знак уваги, але приємно). І якось не з руки буде брати отой подарунок, бо розумію, що є багато людей, для кого навіть такий найменший пакунок солодощів є розкішшю. Тому у дні перед святом намагаюся долучитись до благодійних заходів, які проводять зокрема християнські церкви: залишити подарунок тому, хто ніколи не віддячить мені, бо не має з чого. Благодійність не має конфесійності і кордонів, захоплююсь тими, хто по-щирому і безкорисливо вміє ділитися добром і радістю з ближнім. Цього треба вчитися в інших, а у собі це треба виховувати. І то, напевно, довго.

Дуже хочу, аби кожен з нас оглянувся навколо себе, побачив красу у найменшій сніжинці, образ і подобу Божу у кожній людині, усміхнувся собі і подякував Богу за теплі емоції та почуття, за великий дар уміти радіти, дарувати і дякувати.

Галина Сохань Етика сьогодні: мораль і право у взаємодії

20 листопада мені довелося бути учасником круглого столу, тематика якого була присвячена питанням права охорони здоров’я, його сучасному стану, тенденціям та перспективам. Цей захід був надзвичайно цікавим. О. Ігор Бойко – директор Школи біоетики Українського католицького університету – звернув увагу на сучасні біоетичні виклики, пов’язані з правами людини. А відтак представив фахівця у цій галузі Радмилу Гревцову – кандидата юридичних наук, доцента, заступника Голови Громадської Ради при МОЗ України, члена Ради Директорів Всесвітньої Асоціації медичного права, керівника Українського відділення Кафедри ЮНЕСКО з біоетики. Радмила Гревцова розповіла про сучасні тенденції у правовій медичній галузі: перспективи та виклики, точки дотику моралі та права. Зокрема ціла низка фактів, які стосувалися, скажімо, трансплантації органів, сурогатного материнства, новітніх біомедичних технологій, були проаналізовані з етично-правової точки зору: у багатьох моментах виявилися дискусійними, а відтак цікавими та повчальними.  Щиро хотілося б вірити, що наша держава, реформуючи різні галузі, у правовій сфері надасть перевагу тому, що є здоровим і передусім етичним для її громадянина.