Галина Сохань Підручники з «Основ християнської етики»

   У багатьох школах України як факультативний курс викладаються предмети духовно-морального спрямування, а це «Основи християнської етики», «Біблійна історія і християнська етика», «Християнська етика в українській культурі» тощо. Згідно вимог Міністерства освіти і науки України на уроках у загальноосвітніх навчальних закладах повинна використовуватися література, що має гриф МОН України.  Сьогодні у цій галузі є чимало доробок. Вдячна педагогам, науковцям та богословам, які понад двадцять, а то й більше років працюють над тим, аби поповнити методичну скарбничку християнської етики грифованими підручниками. Це Галина Добош (м.Львів), Василь Жуковський (м.Острог), Олена Рогова (м.Дніпропетровськ), Богдан Огульчанський (м.Київ). Чимало дидактичних розробок у цьому напрямку зробила комісія шкільництва УГКЦ. Вважаю, зміст підручників не лише поглибить знання з християнської етики, духовної спадщини України, а й спонукатиме кожного плекати у собі любов до Бога, Батьківщини та ближнього. Відтак пропоную перелік власних підручників у співавторстві з Ігорем Гусаковим, видані видавництвом «Світ» (м.Львів, пл.Галицька, 21, тел.  (032) 235-65-25).

Галина Сохань Корупція з обличчям Юди

   Сьогодні тема корупції вкрай стала актуальною. Не знаю, чи є хоча б один день, коли б у ЗМІ не попадали факти про корупцію від найменших соціальних ланок до найвищих. Про це говорять не лише самі українці, а й посадовці від Європарламенту чи США: необхідність реформ задля подолання корупції. Боляче від того, що корупція ніби злоякісна пухлина, яка настільки пустила метастази, що, здається, подолати її вкрай важко. Не люблю моралізаторства, але красиво говорити про моральні цінності, на великі державні та релігійні свята у вишиванках битися у груди про любов до Батьківщини - цього замало. Не може бути патріотизму на один день, а далі… як вдасться. Якщо ми говоримо сьогодні про важливість морального авторитету в єстві людини, то нагадую, що корупція або навіть затримання заробітної плати - це порушення Божої заповіді «Не кради». Хотілося б, щоб це усвідомлювали ті, хто взяв на себе відповідальність за долю багатьох людей. У цьому випадку для мене є показовим біблійний образ Юди, який начебто був вірним апостолом Христа, але тільки до того моменту, поки не побачив перед собою 30 срібняків, які й вирішили долю Христа, а відтак і його послідовників. Доля Юди Іскаріотського як корупціонера свого часу показова. Навіть шмат землі, куплений за цих тридцять срібняків, назвали полем крові (Дії 1, 19). Сьогодні у багатьох випадках отих «тридцять срібняків» вирішують долі багатьох пересічних людей. І корупція з обличчям Юди, на жаль, не так легко викорінюється з України – Батьківщини, яка, на жаль, і далі нагадує країну контрастів: одні бідкаються, як на півтори тисячі гривень пенсії чи зарплати в місяць сім’ю прогодувати, а є й такі, які від «тридцяти срібняків Юди» у кишені руки потирають. Достатньо переглянути щоденну підбірку новин. Це і болить.

Галина Сохань. Мода на … малі жанри в літературі

Сьогодні стопку недочитаних книг я поповнила ще однією – цікавим романом  Умберто Еко, який, на жаль, так і не встигла дочитати… через брак часу. Дивлячись на велику книгу в гарній обгортці, з ностальгією згадую той час, коли на одному подиху могла перечитати романи О. Дюма, Ф. Достоєвського, І. Багряного.  Сьогодні зовсім по-іншому. Час і робота настільки мобільні, що мінімум залишається часу на читання. Хочеться взяти в руки книгу чуть не кишенькового формату, яка легко вміщається у щоденній сумці, яку зручно читати в автобусі (і то міжобласного сполучення – є хоч трохи часу почитати). Як правило, такі книги на щодень невеликі за обсягом. Малі жанри в моді: почитав, посмакував словом і відклав. Так нещодавно з легкістю перечитала теплі історії до кави Надійки Гербіш, із зарубіжних авторів – цікаву книгу Регіни Бретт «Бог ніколи не моргає». На столі, за яким полюбляю працювати, приймати гостей, лежить ще стопка книг за авторством Г. Грабовича, П. Померанцева, підручник з медіаетики. Ці книги потребують зосередженості і свіжого розуму. Тому окремі розділи вибірково читаю при потребі... і то, коли починає їсти щось зі середини, що забуваю про сучасні віяння у критиці, науці тощо. На читання біблійних текстів теж іде мало часу. Залежно від настрою і життєвих переживань завжди підбираю собі для читання певний псалом з Біблії. Для цікавості перевірила, скільки часу витрачаю на читання псалма - майже хвилину. Феномен, правда.

Нещодавно на одному із занять зі студентами поділилася своїми міркуваннями щодо жанрової специфіки в сучасній літературі. Не менш була здивована і заінтригована, коли один зі студентів сказав, що, на його думку, зараз мода на інтерв’ю з цікавими людьми. І він перед тим, як братися за читання книги (теж невеликої за обсягом) сучасного автора, читає інтерв’ю з цим автором. Відповідно – цікаве інтерв’ю, є що читати, якщо людина не цікава як співрозмовник, не береться за читання її книги. Апофеозом для мене стали наявність майстер-класів з формулювання заголовків (назви статті, книги, повідомлення), правда, це стосувалося більше публіцистичних жанрів. Я себе зловила на тому, що сама, переглядаючи інтернет-новини, як правило, читаю лише заголовки. Відкриваю лише те, що може мене зацікавити.   Пригадала твердження зі своєї дисертації «Заголовок – ключ до розуміння твору».

Отож, сучасні автори книг, заінтриговуйте читачів не лише змістом книги, а й влучними заголовками, зручними формами та цікавими інтерв’ю. На жаль, мода все-таки на малі жанри.

Галина Сохань. Феномен новорічних свят українців. Зі Старим Новим роком!

 Феномен новорічних свят в Україні – це можливість святкувати Новий рік двічі: спочатку 1 січня (за новим стилем), а потім – 14 (за старим). І прекрасно. У скрутний час можна економити на багатьох речах, але тільки не на умінні ділитися щирими побажаннями, добрими словами та теплими емоціями з близькими людьми. Спозаранку діти-віншувальники йдуть засівати наші оселі: 

У вашу хату ми вступаєм,
Яре збіжжя посіваєм,
Добро в хату закликаєм,
З Новим Роком вас вітаєм!

 Такі віншівки по-особливому зворушують. Принаймні мене. Вони піднімають настрій і, образно кажучи, пахнуть дитинством. 

 А ще 14 січня в народі називають Василів день. Адже цього дня вшановують пам’ять Василія Великого – християнського сподвижника та богослова. Тому Старий Новий рік – це ще іменини для тих, хто має ім’я Василь або Василина. Окрім того, 14 січня – це ще обрізання Христове. Як кажуть, три свята в одному дні.

 Дорогі читачі блогу! Я приєднуюся до вітань усіх посівальників на щастя, мир і добробут у Ваших оселях! 

Сійся, родися,
Жито, пшениця,
Горох, чечевиця,
І всяка пашниця,
Внизу корениста,
Зверху колосиста,
Щоб на той рік
Було більше, ніж торік.
Щоб всього було доволі
І в коморі, і на полі.
Сію, сію, посіваю,
З Новим роком
Вас вітаю!
Будьте здорові з Новим роком та з Василем!
Дай, Боже!

Галина Сохань Христос рождається! Славімо його!

Дорогі друзі!

Щиро вітаю Вас з Різдвом Христовим – довгоочікуваним святом, яке сповнює нас глибокою вірою, багатою любов’ю і так потрібною нам надією. Нехай це свято принесе у Ваш дім радість, достаток та затишок! Також бажаю Вам насолодитися співом українських колядок, таємничістю святвечора та молитовністю богослужінь. Рясних Вам різдвяних благословінь!

Галина Сохань Вітання з Новим роком!

Дорогі друзі!

Щиро бажаю, аби Новий рік був багатий для кожного з нас на добрих друзів, міцне здоров’я, необхідне всім щастя, справжню любов та родинний затишок. Нехай Новий рік буде насичений гарними новинами, приємними несподіванками та довгоочікуваним миром! Краси, успіху та творчого натхнення!

Нехай щедра рука Господа, яка щоденно проявляється у нашому житті, спонукає нас бути добрішими та милосерднішими! З Новим роком!

Галина Сохань Зимове свято теплих емоцій і почуттів

З дитинства дуже люблю і чекаю зимового свята теплих емоцій і почуттів – Святого Миколая. Здається, у цей день світ стає добрішим. Добре пам’ятаю, як у дитячі роки чекала, коли під подушкою опиняться солодощі та мандарини, якими можна було похвалитися у школі. А ще була добра традиція між нами, колежанками: ми навпіл ділили те, що отримували від домашніх Миколаїв, сперечалися, хто отримав більше подарунків.

Сьогодні зловила себе на тому, що якось по-дитячому чекаю цього свята. Воно сповнене добрих емоцій та почуттів, теплих спогадів і неочікуваних подарунків. А ще протягом тижня намагаюся купити приємні дрібнички близьким людям, переживаю, що про когось можу забути. У телефонному списку порахувала осіб як на калькуляторі, кому у день іменин треба написати вітальне повідомлення. Наперед готую себе до того, що у храмі, куди піду на Літургію, отримаю, очевидно, невеличкий подарунок – солодощі (Принаймні, у попередні роки всім людям, які були у храмі, давали солодощі. Маленький знак уваги, але приємно). І якось не з руки буде брати отой подарунок, бо розумію, що є багато людей, для кого навіть такий найменший пакунок солодощів є розкішшю. Тому у дні перед святом намагаюся долучитись до благодійних заходів, які проводять зокрема християнські церкви: залишити подарунок тому, хто ніколи не віддячить мені, бо не має з чого. Благодійність не має конфесійності і кордонів, захоплююсь тими, хто по-щирому і безкорисливо вміє ділитися добром і радістю з ближнім. Цього треба вчитися в інших, а у собі це треба виховувати. І то, напевно, довго.

Дуже хочу, аби кожен з нас оглянувся навколо себе, побачив красу у найменшій сніжинці, образ і подобу Божу у кожній людині, усміхнувся собі і подякував Богу за теплі емоції та почуття, за великий дар уміти радіти, дарувати і дякувати.