Галина Сохань Зимове свято теплих емоцій і почуттів

З дитинства дуже люблю і чекаю зимового свята теплих емоцій і почуттів – Святого Миколая. Здається, у цей день світ стає добрішим. Добре пам’ятаю, як у дитячі роки чекала, коли під подушкою опиняться солодощі та мандарини, якими можна було похвалитися у школі. А ще була добра традиція між нами, колежанками: ми навпіл ділили те, що отримували від домашніх Миколаїв, сперечалися, хто отримав більше подарунків.

Сьогодні зловила себе на тому, що якось по-дитячому чекаю цього свята. Воно сповнене добрих емоцій та почуттів, теплих спогадів і неочікуваних подарунків. А ще протягом тижня намагаюся купити приємні дрібнички близьким людям, переживаю, що про когось можу забути. У телефонному списку порахувала осіб як на калькуляторі, кому у день іменин треба написати вітальне повідомлення. Наперед готую себе до того, що у храмі, куди піду на Літургію, отримаю, очевидно, невеличкий подарунок – солодощі (Принаймні, у попередні роки всім людям, які були у храмі, давали солодощі. Маленький знак уваги, але приємно). І якось не з руки буде брати отой подарунок, бо розумію, що є багато людей, для кого навіть такий найменший пакунок солодощів є розкішшю. Тому у дні перед святом намагаюся долучитись до благодійних заходів, які проводять зокрема християнські церкви: залишити подарунок тому, хто ніколи не віддячить мені, бо не має з чого. Благодійність не має конфесійності і кордонів, захоплююсь тими, хто по-щирому і безкорисливо вміє ділитися добром і радістю з ближнім. Цього треба вчитися в інших, а у собі це треба виховувати. І то, напевно, довго.

Дуже хочу, аби кожен з нас оглянувся навколо себе, побачив красу у найменшій сніжинці, образ і подобу Божу у кожній людині, усміхнувся собі і подякував Богу за теплі емоції та почуття, за великий дар уміти радіти, дарувати і дякувати.

Галина Сохань Етика сьогодні: мораль і право у взаємодії

20 листопада мені довелося бути учасником круглого столу, тематика якого була присвячена питанням права охорони здоров’я, його сучасному стану, тенденціям та перспективам. Цей захід був надзвичайно цікавим. О. Ігор Бойко – директор Школи біоетики Українського католицького університету – звернув увагу на сучасні біоетичні виклики, пов’язані з правами людини. А відтак представив фахівця у цій галузі Радмилу Гревцову – кандидата юридичних наук, доцента, заступника Голови Громадської Ради при МОЗ України, члена Ради Директорів Всесвітньої Асоціації медичного права, керівника Українського відділення Кафедри ЮНЕСКО з біоетики. Радмила Гревцова розповіла про сучасні тенденції у правовій медичній галузі: перспективи та виклики, точки дотику моралі та права. Зокрема ціла низка фактів, які стосувалися, скажімо, трансплантації органів, сурогатного материнства, новітніх біомедичних технологій, були проаналізовані з етично-правової точки зору: у багатьох моментах виявилися дискусійними, а відтак цікавими та повчальними.  Щиро хотілося б вірити, що наша держава, реформуючи різні галузі, у правовій сфері надасть перевагу тому, що є здоровим і передусім етичним для її громадянина.

Галина Сохань «Ангели миру» для … Донбасу. І не тільки

Якось під час розмови колега по роботі Ігор Олексюк запитав, чи ми можемо якимось чином долучитися до створення «Музею ангелів» (інша назва – «Музею на крилах») у луганському містечку Кремінна. Я була здивована пропозицією і не менш заінтригована. Сказала, що подумаю, а сама тим часом намагалася знайти якнайбільше інформації про цей музей в Інтернеті. Виявляється, така ідея належить десятирічній Полінці Туфекчі, яка мріє про те, аби на її Батьківщині нарешті настав мир. Ідея створення такого музею знайшла підтримку як у релігійних колах, так і світських, як в Україні, так і далеко за її межами. До речі, відкриття такого музею заплановано 21 листопада, у день святкування пам’яті архистратига Михаїла. Музей фактично існує у приміщенні бібліотеки одного із монастирів. У ньому вже є чимало експонатів – ангелят миру.

Ми долучилися. І то якось несподівано. Очевидно, тому, що не залишаємося байдужими до того, що відбувається на Сході України. Кожен з нас на блакитній паперовій листівці-хмаринці написав побажання, які прикріпив до ангела, виготовленого у народному стилі.

Кожен з нас, а це Ігор Гусаков, Ігор Олексюк, Володимир Полулях і я, Галина Сохань,  були щирими у побажаннях миру та злагоди.

На моїй листівці побажання миру були написані трьома мовами: рідній українській, російській і французькій. Остання мова була вибрана не випадково. У ті дні відверто захотілося бути солідарною також з французами, які втратили чимало громадян під час теракту у Парижі. Нехай ангели миру частіше відвідують не лише наші землі, а й наші серця. Буде тоді менше і сліз, і втрат найціннішого – людського життя!

Галина Сохань Інтегрований семінар з християнської етики і правознавства

5 листопада 2015 р. за підтримки Інституту екуменічних студій Українського католицького університету були проведені семінари для методистів РМК, які відповідають за супровід предмета «Основи християнської етики» в школі, та для вчителів християнської етики і правознавства. Під час семінарів кожен з нас багато вчився. Ми працювали за сучасними методиками – активно, якісно і доступно. Направду, було цікаво. Переконалася, що така компетентність як підприємливість може мати різні форми вираження: інтегровані уроки, моделювання ситуації тощо. Методика воркшопу дала позитивні результати. Сподіваюся, кожен отримав не лише позитивні емоції, а й цілу порцію ефективних ідей, які можна втілювати у педагогічній роботі. Я вдячна всім, хто долучився до семінару, бо, чесно кажучи, переживала, адже вперше проводила інтегрований семінар. Усім бажаю отримувати позитивні емоції від роботи з людьми - це також дарунок Бога і … талант.

 

Галина Сохань Збережіть в українській мові … українськість

Нещодавно ми відзначали День писемності та мови (9 листопада). Це гарно. Патріотично. Навіть креативно. У багатьох закладах з цього приводу проводилася ціла низка заходів. Зрештою, як щороку. Однак з рідною українською мовою не все так добре, як хотілося б. У сьогоднішніх реаліях повністю змінюється формат української мови. І не на краще. Пригадую, раніше активно обговорювали процес надмірного використання русизмів (хоча правильно, на мою думку, росіянізмів) в українській мові. Згодом навчилися з тим жити. Адже має чимало прикладів у політичному бомонді, коли публічні люди лише перед виборчою гонкою намагалися говорити державною мовою, а сьогодні – неприховано говорять російською, навіть судяться за право говорити нею на робочому місці. Я обстоюю тезу, чим більше мов знає людина, тим краще для неї. Натомість незнання державної мови, принаймні на публічному рівні, це, м’яко кажучи, не викликає довіри. 

Наступне, що тривожить мене в українській мові – надмірна поява англіканізмів. Це, очевидно, пов’язано з технічним прогресом. Можна зрозуміти таке явище, коли мова іде про терміни, які плюс-мінус схоже звучать у різних мовах світу (наприклад, Інтернет тощо). Однак коли є надмірне використання англіканізмів у щоденному мовленні – це теж не є добрим для мови, бо в такому випадку втрачається смак рідного слова, його етимологія, дух народу (пригадаймо Гумбольдта).  На такі висновки наштовхнув мене випадок, який нещодавно трапився зі мною. Це був пізній вечір. Після одного з освітніх заходів я поверталася додому, була вкрай втомлена. Найперше, що захотілося – випити кави і з’їсти шматок сирника – нашого, галицького. В одній із кав’ярень, замовляючи каву і шматок сирника, почула собі в спину: «Перепрошую, це не сирник, а чізкейк». Я промовчала, бо все-таки сподівалася, що ці слова адресовані не мені. Не мала найменшого бажання ні з ким спілкуватися. Незнайомець виявився надто наполегливим. І голосніше повторив, що я помилилася у замовленні. «Правильно не сирник, а все-таки чізкейк». І тут за цілий день я дала волю своїм емоціям. «Перепрошую, мені краще знати, що я замовляю. На ціннику написано: сирний торт. Зрештою, по-українськи правильно навіть не «чізкейк», а «чизкейк». З Вашими підходами ми договоримося до абсурду. Тоді можна сказати: «Дайте мені слайс чизкейка» (тобто шматок сирного торта). Єдиний позитив у тій ситуації, що остання моя фраза розсмішила всіх: і мене, і офіціанта, і мого чоловіка, який спостерігав за цим видовищем, і навіть незнайомця… Я апетитно ласувала шматком сирника і подумала собі, як добре, що хоч хтось за цілий день підняв мені настрій.  

А в рідній українській мові все-таки треба зберегти … українськість. Адже, повторюючи класика, скажу: «Мова – це теж Батьківщина», і межі моєї мови є межами моєї Батьківщини.

Галина Сохань, Ігор Гусаков Розвиток здібностей людини та законодавче регулювання трудових відносин (інтегрований урок з християнської етики і правознавства

«Уроки з підприємницьким тлом»

Розробники – Сохань Г.С., доцент кафедри суспільствознавчої освіти ЛОІППО, Гусаков І.М. – асистент кафедри суспільствознавчої освіти ЛОІППО.

Тема:  Розвиток здібностей людини та законодавче регулювання трудових відносин (інтегрований урок з християнської етики і правознавства)

(Плекаймо свої таланти. Притча про таланти (Мт. 25, 14-29). Розвиток здібностей людини; Обов’язки і права людини – «Основи християнської етики»; Як законодавство регулює трудові відносини – «Правознавство»)

Цільова група: 9 класи.

Мета: ознайомити учнів з християнською інтерпретацією розвитку здібностей людини та особливостями трудового права, а також алгоритмом написання резюме; розвивати уміння плекати свої таланти, а також з правової точки зору реалізовувати свої здібності; формувати підприємницькі компетентності учнів.

Цілі (завдання): учень уміє моделювати ситуації; аналізувати проблемні ситуації; етично висловлювати свої міркування; працювати в команді.

Методи і техніки: робота в групах, ситуаційні вправи.

Хід уроку

•              Повідомлення теми і мети уроку.
•      Мотивація бути активним.
•           Учні розглядають ілюстрації і визначають, які здібності є у людей на світлинах. Можна підібрати цілу низку фото з Інтернету а можна й запропонувати власні.
•      Робота в групах. Створюємо портрет талановитої людини. Яка вона? Якими рисами її можна охарактеризувати? Відповіді аргументуємо, наводимо приклади з Біблії, суспільного життя.
•      Орієнтовні відповіді учнів.
•      Ініціативна (цар Соломон – будівництво храму), працьовита (Ной – створення ковчега), здатна до лідерства (Мойсей – уміння повести за собою людей) тощо.
•      Презентація учнями портрету талановитої людини.
•           Читання та аналіз притчі про таланти (Мт. 25, 14-29). Див. детально Сохань Г. Основи християнської етики: Підручник для учнів 6 класу. – Львів: Світ, 2008 – С. Додаток 1.
•          Додаткові запитання: Коли у своєму житті я нагадую першого слугу, а коли – останнього.
•          Чи кожну талановиту людину можна вважати підприємливою? Чому? (Приклади зі суспільного життя: Шептицький став меценатом для отримання освіти відомим художникам; родина Симиренків дала кошти на видання «Кобзаря» Т. Шевченка тощо. Є чимало фактів, коли талановиті люди стали відомими через багато років після своєї смерті (художник Ван Гог), бо не було того, хто б міг оцінити його талант за життя і підтримати таку творчу діяльність)
•          Робота в групах. Створення портрета підприємливої людини. Презентація та обґрунтування власної позиції.
•      Можливі варіанти відповіді учнів: Мобільність, креативність, володіння інноваційними технологіями, уміння створити рекламу своїй діяльності тощо.
•        Аргументувати або спростувати тезу: людина з обмеженими можливостями також може бути підприємливою. (Наприклад: параолімпійці, художник Микола Бідняк – лауреат Національної премії ім. Т.Шевченка, член Світової асоціації митців, що малюють ногами і вустами; він, втративши дві руки, малював картини ногами. Ф. Рузвельт – президент США, прикутий до інвалідного візка).
• 
  
•      Робота в групах. Відповідно до власних здібностей і знань з правознавства (9 клас) учасники групи створюють установу (фірму, фонд, освітній заклад тощо). 

1. придумати назву установі;

2. визначити мету її створення;

3. поміркувати, яким чином можна створити рекламу установі;

4. визначити способи поширення можливої продукції.

5.визначити правові аспекти зайняття підприємницькою діяльністю (Конституція України – С.42; Кодекс законів про працю України).

Презентація учнівських робіт.

•     З етичної та правової точки зору проаналізуйте бувальщину (Сохань Г. Гусаков І. Основи християнської етики. – Львів, 2012. – С. 69-70. Додаток 2)
•     Підсумок заняття. Подяка учням за активність.
•           Домашнє завдання:

Уявна ситуація: Ви у пошуках роботи. Складіть резюме (За алгоритмом, поданим у кн. Пометун О. І., Ремех Т.О. Правознавство: Практичний курс: підручник для 9 класу. – К., 2009. – С. 119. – Додаток 3).

Користуючись Інтернетом, перегляньте фільм «Чеська мрія». Поміркуйте над тим, як, реалізовуючи власні здібності, не можна робити.

Додаток 1

Притча про таланти (Мт. 25 ,14-30) (у перекладі І. Огієнка)

Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє. І одному він дав п'ять талантів, а другому два, а тому один, кожному за спроможністю його. І відійшов. А той, що взяв п'ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і набув він п'ять інших талантів. Так само ж і той, що взяв два і він ще два інших набув. А той, що одного взяв, пішов та й закопав його в землю, і сховав срібло пана свого. По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку. І прийшов той, що взяв п'ять талантів, приніс іще п'ять талантів і сказав: Пане мій, п'ять талантів мені передав ти, ось я здобув інші п'ять талантів. Сказав же йому його пан: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого! Підійшов же й той, що взяв два таланти, і сказав: Два таланти мені передав ти, ось іще два таланти здобув я. казав йому пан його: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого! Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав: Я знав тебе, пане, що тверда ти людина, ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав. І я побоявся, пішов і таланта твого сховав у землю. Ото маєш своє... І відповів його пан і сказав йому: Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав? Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибутком своє.

Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому, що десять талантів він має. Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має. А раба непотрібного вкиньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів!

·        З якою метою господар дав таланти слугам?

·        Чим, на Вашу думку, керувався господар, коли давав слугам різну кількість талантів?

·        Чи всі слуги зуміли скористатись із даних їм талантів?

·        Яку плату отримали слуги від свого пана?

·        Пригадайте випадки зі свого життя, коли Ви були схожими на перших двох слуг, а коли – на останнього? Обґрунтуй відповідь конкретними прикладами.

·        Поясніть у контексті розвитку власних здібностей вислів з притчі: «Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має». Яка етична вартість притчі?

Додаток 2 (правовий аналіз)

На  основі ознайомлення з розповіддю та витягами з чинного законодавства дайте відповіді на питання.

•  Які покарання можна застосувати до Левка відповідно до чинного законодавства?
•    Хто може застосувати таке покарання?
•   Куди може звернутися Левко з тим аби скасувати або пом’якшити покарання? Як з правової точки зору називається таке звернення?

Іван та Левко були успішними людьми. Обидва мали власні підприємства: Іван був аграрієм, а Левко – власником магазину.

Під керівництвом Івана вміло доглянута земля майже завжди давала добрий врожай. Прибутки були чималі. Радів Іван, що і зарплата працівникам є, і нову техніку можна закупити.

Левко продавав сільськогосподарські знаряддя праці. Спершу, коли його магазин був один в околиці, не було на що скаржитись: покупців було багато, серед них і Іван. Невдовзі поблизу Левкового магазину з’явилися інші. Звичайно, йому було шкода, бо знав, що жвавої торгівлі вже не буде, як раніше. Натомість Іван заспокоював Левка, мовляв, я ж в тебе зажди буду брати необхідні мені знаряддя.

Левку не давала спокою конкуренція. Його боліло серце, що хтось минає його магазин і йде в інший. Тоді він вирішив схитрувати: почав завозити у магазин низькопробні, неякісні приладдя. А продавати їх за ціною високоякісних. Мовляв, хто там дуже розбереться. Зате зароблю трохи більше грошей.

Спершу так і було. Потайки Левко тішився, що ніхто не помічає підробок. Навіть Іван закупив велику кількість косарок на поле. Та не так сталось, як гадалось. Від сильного навантаження Іванові косарки поламались: десь тріщина з’явилася, десь запчастина відлетіла. У майстерні лише розвели руками. Ремонтувати тут нічого, бо неякісний товар. Дешевше купити нове. А це хіба на металобрухт.

Іван нічого не сказав Левкові, просто більше ніколи не заходив до нього в магазин. Згодом зробили так і інші покупці. На жаль, Левкові довелося закрити власний бізнес. Він не приніс користі ані людям, ані йому. Втратив роботу, а ще гірше, що через скупість і заздрість втратив ще й друзів (Г. Сохань).

Стаття 710 Цивільного кодексу України. Відшкодування різниці в ціні у разі заміни товару, зменшення ціни і повернення товару неналежної якості

1. У разі заміни товару з недоліками на товар належної якості продавець не має права вимагати відшкодування різниці між ціною товару, встановленою договором купівлі-продажу, і ціною товару, яка існує на момент заміни товару або постановлення судом рішення про заміну товару.

2. У разі заміни товару неналежної якості на аналогічний, але інший за розміром, фасоном, сортом тощо товар належної якості відшкодуванню підлягає різниця між ціною заміненого товару і ціною товару належної якості, що діють на момент заміни товару або постановлення судом рішення про заміну товару.

3. У разі пред'явлення вимоги про відповідне зменшення ціни товару для розрахунку береться ціна товару на момент пред'явлення вимоги про зменшення ціни, а якщо вимогу покупця добровільно не задоволено продавцем, - на момент постановлення судом рішення про відповідне зменшення ціни товару.

4. У разі відмови покупця від договору та повернення продавцю товару неналежної якості покупець має право вимагати відшкодування різниці між ціною товару, встановленою договором, і ціною відповідного товару на момент добровільного задоволення його вимоги, а якщо вимогу добровільно не задоволено продавцем, - на момент постановлення судом рішення.

5. Якщо на час виконання рішення суду про відшкодування різниці в ціні у разі заміни товару, зменшення ціни або повернення товару неналежної якості підвищилися ціни на цей товар, покупець із цих підстав може заявити додаткові вимоги до продавця.

Стаття 227 Кримінального кодексу України. Умисне введення в обіг на ринку України (випуск на ринок України) небезпечної продукції

Умисне введення в обіг (випуск на ринок України) небезпечної продукції, тобто такої продукції, що не відповідає вимогам щодо безпечності продукції, встановленим нормативно-правовими актами, якщо такі дії вчинені у великих розмірах, -

караються штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. Під введенням в обіг (випуском на ринок України) небезпечної продукції, вчиненим у великих розмірах, слід вважати введення в обіг продукції, загальна вартість якої перевищує п’ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 8. Закону України про захист прав споживачів. Права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості

1. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, , що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару на такий підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

 Додаток 3

Складаючи резюме, зазначте:

Прізвище, ім’я, по батькові та посаду, на яку претендуєте;

Трудовий досвід: посади із зазначенням місця і часу роботи, починаючи з останніх, наявність професійних навичок і досвіду робити в цій галузі;

Домашню адресу, телефони, електронну пошту (якщо є);

Інформацію про свою освіту;

Професійні досягнення (нагороди, наукові публікації ,премії, перемоги в конкурсах, тренінгові навчання тощо);

Інші навички: знання мов, володіння комп’ютером, наявність прав водія тощо.

Галина Сохань Восьмий Екуменічний соціальний тиждень у Львові: необхідність реформ в освіті

Щороку знаходжу час, щоб побувати на Екуменічному соціальному тижні, який проводить у Львові Інститут екуменічних студій Українського католицького університету у співпраці з цілою низкою установ як українських, так і зарубіжних. Для мене це великий досвід. Багато пізнаю, вчуся, розширюю свій світогляд, а найголовніше – зустрічаю цікавих людей з оригінальними ідеями.

Цього року восьмий Екуменічний соціальний тиждень (30 вересня – 3 жовтня 2015р.) був присвячений освіті, а точніше його тема «Освіта задля змін: духовність та інновації». Відомі у галузі як вітчизняної, так і зарубіжної освіти діячі обговорювали проблеми неякісної освіти та корупції у сфері освіти, пропонували шляхи їх вирішення.

Фото взято з архіву РІСУ

http://risu.org.ua/ua/index/all_news/community/religion_and_society/61278/

Досить цікавими виявилися круглі столи на тему «Освіта нового покоління: християнські цінності та європейські стандарти», а також «Духовна формація християнина та богословська освіта в Україні». У колі дискусій обговорювалося питання європейських цінностей, роль християнства у їх утвердження, а разом з тим порушувалися й наболілі проблеми. Представники традиційних церков давали свою точку зору, інколи й протилежну. Мене приємно здивувало кілька моментів: найперше уміння дискутувати, навіть у цілком різних поглядах мати повагу до думки диспутанта. І знаєте, приємно було спостерігати за тим, яка повага, пошана і люб’язність зберігалася під час дискусій між представниками різних церков: ніхто, як, на жаль, часто буває в українських реаліях, нікому не нав’язував своєї думки, не звинувачував у політичних смаках, а навпаки – підтримував у добрих намірах.  Усе звелося до необхідності діалогу – діалогу між освітянами, церквами, у якому кожен може почути себе і побачити красу іншого – у різномаїтті культури, традиції та освіти. Ми – різні, але ми – єдині. А цим і багаті. Єдині у праці на благо людини, України та Бога. Єдині – у молитві за добробут на Батьківщині.

А ще, зізнаюся Вам, на таких заходах дуже люблю брейк-каву. Саме за кавою можна продовжити дискусії, обмінятися візитними карточками, ближче познайомитися з оточенням, яке є щирим і відвертим, а найголовніше – цікавим та освіченим.

Вдячна моїм добрим знайомим з Інституту екуменічних студій УКУ за організацію Екуменічних соціальних тижнів та за надану мені можливість брати в них участь. Це не реклама, і, повірте, - не лестощі. Та раджу Вам: при першій-ліпшій нагоді беріть участь у таких заходах. Ви багато навчитеся, відкриєте нове для себе, а ще – знайдете щирих однодумців та прекрасних опонентів. 

Галина Сохань Читайте собі… для любові до життя

Новинкою цьогорічного форуму видавців у Львові для мене став медичний бестселер британського лікаря. Я радо відгукнулася на запрошення Школи біоетики Українського католицького університету відвідати презентацію книги відомого нейрохірурга Генрі Марша «Історії про життя, смерть і нейрохірургію». Поспішаючи в УКУ, подумки очікувала почути про те, яка якісна медицина у Великобританії, і як багато ще треба зробити в медичній сфері в Україні. Більше того, спонукав мене піти на презентацію книги випадок з моєю колегою, молодою львівською поетесою, прекрасною людиною, якій так і не вдалося подолати злоякісне захворювання головного мозку.

Дещо помилилася в сподіваннях. Генрі Марш говорив не стільки про успіхи (а їх в нього чимало), як про власні помилки у нейрохірургічній практиці. Погодьтеся, не кожен ас своєї справи готовий визнавати свої помилки, ціна яких може бути в людське життя.

Мене зачаровують люди, які є фахівцями своєї справи, яких ані емоційно, ані психологічно не знищують їх невдачі, які вони визнають – щиро і відверто. Генрі Марш виявився такою людиною, це людина-легенда з великим іменем, яка багато зробила і робить для України. Це людина, про яку зняті фільми. Коли перечитувала своєрідний медичний бестселер, дивувало, з яким запалом Генрі Марш намагався допомогти людям (і робить це сьогодні), над життям яких повис Дамоклів меч. Тематика історій Генрі Марша нагадала мені творчість екзистенціалістів (А. Камю) та експресіоністів (В. Стефаник). Подекуди вони тяжіють фатумом, фактами, яким жодні сучасні досягнення науки не можуть надати, так би мовити, позитивного забарвлення, де б людина не жила – в Україні чи у Великобританії. Натомість у розповідях Генрі Марша простежується відверта любов до життя та надія бути здоровим, рятувати людські життя там, де вони безнадійно знаходяться на волосинці, не рахуючи при тому ані годин робочого дня, ані бюрократичних прописних норм, які доводилося порушувати, щоб надати людині великий шанс – шанс жити.

Після презентації книги й отриманого автографа я довго ділилася власними міркуваннями з чоловіком. Він терпляче чекав, коли я нарешті доп’ю каву в УКУ, щоб вчасно добратися додому і самому наодинці перечитати історії Генрі Марша.

Галина Сохань Коли тривога? То ... до Бога!

Людині властиво шукати захисту тоді, коли чатує якась небезпека. Приміром, для маленької дитини таким захистом і опорою є батьки, згодом коло таких людей може збільшуватися. Так, у садочку, а згодом у школі педагоги вчать дітей дотримуватися, скажімо, правил дорожнього руху, щоб не потрапити в ДТП або самому не спричинити її. Окрім того, наполегливо переконують вести здоровий спосіб життя, уникати шкідливих звичок, щоб бути здоровим. Асоціативний ланцюжок прикладів можна продовжити. І не на один рядок. Та не варто. Як би людина часто не намагалася жити за такими правилами, все ж таки у житті не оминути небезпек: хвороби, втрати, сьогодні – складна політична ситуація в державі, війна на Сході України. А це треба вміти прийняти і навчитися жити у таких умовах. Та не кожному це під силу. Ще здавна люди шукали собі так званих амулетів для захисту (фетишизм), в чудодійну силу яких свято вірили. Відверто кажучи, мене інколи вкрай дивує, коли такі випадки трапляються сьогодні. ЗМІ, Інтернет максимально насичені рекламою про амулети щастя та чудодійні ліки від усіх хвороб.  З християнської точки зору такий собі фетишизм неприпустимий, він порушує Божі заповіді.

У духовній спадщині християн найперше молитва є однією з форм захисту людини. Для прикладу, вважається, коли є відчуття небезпеки та тривоги, християни найчастіше промовляють 90 псалом («Хто живе під покровом Всевишнього…») або 23 («Господь – то мій Пастир…»). Хоча, кажу чесно, до розуміння псалмів необхідно духовно дорости. Раніше я захоплювалася читанням біблійних псалмів, але вони цікавили мене більше як філолога, а не як людину з християнським світоглядом. Я, чесно кажучи, «смакувала» метафорами, порівняннями. Мене цікавила найперше поетика псалмів. Читаючи їх, часто подумки співчувала нашим предкам, бо навіть важко було уявити собі, що на текстах псалмів діти вчилися читати, не говорячи вже про те, чи розуміли зміст. Сьогодні – думка інша. Окремі псалми (90, 23) знаю напам’ять. І в сумнівних, складних життєвих моментах завжди їх промовляю, навіть подумки.

Скажімо, в давнину (а точніше у Київській Русі) хвора людина приймала не лише ліки, а й духовне слово, яке має чималу силу. Так, усім відома княгиня Євпраксія, яка доживала свого віку у монастирі, була не лише прекрасним лікарем (збереглися фрагменти трактатів княгині про використання лікарських рослин у медичній справі), а й практикуючою християнкою. Звертаю увагу також на житіє ченця Агапіта Печерського – першого лікаря Києво-Печерської Лаври, який надавав допомогу усім, хто до нього приходив. Про його лікарську і духовну діяльність можна прочитати у «Києво-Печерському патерику». І як не згадати факти із життя християнського подвижника Пантелеймона-цілителя, пам’ять якого вшановуємо 9 серпня. У хворобі не завадить людині-християнину промовляти псалом 6 («Не карай мене, Господи…»), у молитвах згадувати і Агапіта Печерського, і Пантелеймона-цілителя. Хвороба може бути випробовуванням для людини або часом на переосмислення. Адже, будьмо чесними перед самим собою, у мобільності сучасного життя дуже мало часу залишається для Бога.

Треба знаходити цей час у молитві, у щоденних справах, навіть у вмінні прийняти Божу волю там, де складно змиритися із втратами та війнами, щоб у складних життєвих моментах промовити разом з псалмоспівцем: «Для мене Ти був в день недолі моєї твердинею й захистом!» (Пс.58:17)

Галина Сохань Унікальне хобі з додатковим адреналіном – бджолярство

Багато моїх добрих знайомих дивуються одному із моїх хобі – бджолярству. В одних це викликає щонайменше подив, мовляв, навіщо науковцю бджоли, інші навпаки – захоплені, та спостерігають за мною біля вуликів на великій відстані – цікаво і чимало адреналіну в крові: як стільки бджіл навколо і мені не страшно: вжалить чи не вжалить. Це навіть своєрідний екстрим, особливо влітку, коли можна і відпочити, і змінити вид роботи. Для мене це кропітка праця, за якою можу і відпочити, і, без перебільшення, набратися сил. Під час огляду бджолосімей, а в мене їх поки що дві, відкриваю для себе великий світ феноменального Божого творіння - бджіл. Вони дуже працьовиті, мають гарний естетичний смак – зокрема у викладанні вощини, у комірки якої закладають мед. У цьому випадку пригадуються мені слова Івана Франка, який, розмірковуючи про секрети поетичної творчості, писав, що потрібно навчитися бачити цілий світ у краплині роси. Так само можна побачити феноменальну красу бджолиного світу. Особливо цікаві бджоли тоді, коли готуються до зими. Відкладений мед закривають тонкою плівкою воску й апетитно накидаються на цукровий сироп, яким приходиться їх підгодовувати (у моєму саду ще не так багато медоносних рослин). Ви навіть не уявляєте, якою для мене і моїх близьких було радістю пробувати вперше зібраний мною липневий мед. Я переживала, чи мені вдасться його зібрати. Адже не є професійним пасічником, а лише аматором. І вдалося, хоч не багато, бо пожаліла бджіл і залишила їм запаси на зиму.  Правда, свого часу багато навчилася у тата, який був у мене добрим бджолярем. І сьогодні бджолярство для мене, як і для мого чоловіка, не тільки унікальне хобі, своєрідний екстрим, додатковий адреналін ще й для моїх друзів, а й світла згадка про батька.

Усім раджу, без перебільшення, шукайте у природі позитиву, приємного екстриму. Якраз літо, відпустка – це час для відпочинку, нових вражень і позитивних відчуттів. Особливо зараз – на фоні політичних вакханалій у державі.

Галина Сохань «Тому роду нема переводу, в котрому браття милують згоду»

Нещодавно перечитувала роман у новелах «Вершники» українського письменника ХХ століття Юрія Яновського. Як на мене, тематика актуальна сьогодні. До речі, його вивчають учні 11 класу на уроках української літератури.

Життєві перепитії сім’ї Половців – головних героїв роману - ой як нагадують сучасну суспільну трагедію України. Політичні уподобання синів Мусія і Марії Половців зруйнували не лише родинні стосунки, а й призвели до братовбивства, більше того, до відчуття вдоволення від того, що вдається помститися рідній кровинці за інші політичні погляди.

Так, Андрій – старший син у сім’ї Половців – був білогвардійцем у роки Громадянської війни, офіцером, мав нагороди за віддану службу. Через кардинально різні політичні погляди у кривавому поєдинку отримав рану від свого брата Оверка, який відзначався високою освіченістю, був поборником незалежності нашої держави. Зі сторінок роману стає зрозуміло, що й Оверко, отримав рану, несумісну з життям. 

Натомість Панас – наступний зі синів Половців – у роки Громадянської війни пішов до махновців. Він вітав анархію, порушення законів, зловживав спиртним, навіть забрав зі собою на війну неповнолітнього Сашка – наймолодшого у сім’ї Половців. Сашко відзначався жорстокістю у кривавих поєдинках. Щоб не проявляти своєї слабкості у поєдинку з Іваном – рідним братом і фанатом революційних змін,- знесилений Сашко кричить, щоб Іван застрелив його. Зі всіх братів лише Іван залишається живим.

Не буду вдаватися до детального переказу сюжету, бо з наведених фактів стає зрозумілою загальна картина роду Половців, який фактично знищила війна. І слова старого Половця «Тому роду нема переводу, в котрому браття милують згоду» стають радше недосяжною «фатою морганою». І не лише для його синів. Для кожного з нас. Ми живемо у полікультурному і полірелігійному суспільстві. І задля збереження єдності суспільства, його життєдайності необхідно навчитися поважати політичні, релігійні, культурні погляди свого ближнього, а не бездумно і поспішно ставити  «Каїнові печаті» на його чолі. Все-таки з християнської точки зору саме життя людини є найціннішим даром Бога. Боляче, коли сьогодні публічні люди у політичній сфері вдаються до маніпулятивних технологій, щоб зіткнути лобами кожного з нас. Особливо перед черговими виборами. Не люблю моралізаторства, та попри різні переконання необхідно у своєму ближньому найперше побачити людину – творіння Боже, а не ворога, якого потрібно знищити. Потрібні компроміси задля збереження єдності суспільства. В іншому випадку, як у роді Половців, - втрата, біль, і … порожнеча.

Галина Сохань Чому в теорії літератури немає такого окремого жанру як донос?... Бо гидко

Недавно у пошуках методичних матеріалів з історії української літератури мені довелося натрапити на інформацію про доноси. Зацікавив надто широкий змістовий спектр. Так, доноси писали на тих, хто мав інші (політичні чи релігійні) переконання: пригадаймо доноси на інтелігенцію у 20-30 роках минулого століття. В історії цей період відомий під назвою «Розстріляне відродження». Також досить часто через заздрість за успіх сусіда в якійсь справі (особливо, якщо це були покупки) могли написати таке: «Терміново з’ясуйте, за які-то гроші сусід купив собі… коня», або «Мої батьки - куркулі. Павлик Морозов». Матеріал видався мені цікавим. Та чим більше читала, тим гидкіше ставало на душі. Проводжу паралелі. І думаю: мало що змінилося.

І сьогодні хтось довго підбиратиме найдорожчий сніжно-білий папір (щоб добре було видно написаний текст), а потім буде вправлятися у написанні гарних літер, щоб, розумієте, десь випадково у прізвищі «найзапеклішого ворога» не допустити помилку, а то й не сплутати букви. А раптом читець матиме поганий зір! Настрочить на цілу сторінку запеклий текст, покладе її у красивий конверт і урочисто кине у поштову скриньку. І з полегшенням на душі подумає: нарешті, звершилося. Не відвертиться тепер точно від закону. А потім чемно спостерігатиме з вікна дому, коли «компетентні у справі люди» приїдуть по «запеклого ворога».

Інший навпаки (очевидно, в силу характеру) на цілу сторінку розписуватиме поважних адресатів з «великими» посадами. Довго ж треба буде міркувати, щоб часом кого не забути. Мовляв, прокурор може образитися, що не згадали його. А як оминути мера, коли пишеш до президента? Потім довго з’ясовуватиме, кого у заслуженому переліку писати першим, а кого останнім. Натомість сам донос становитиме єдине речення. Приміром, "Розберіться з моїм сусідом, за які-то доходи він купив собі… телевізор. Я ж працюю, в мене і зарплата, і пенсія, проте не маю за що купити праску, не то що телевізор". Такого «донощика» щодня буде мучити, чи часом він когось не забув вписати у поважному списку адресатів. І сподіватиметься офіційної відповіді. І то від усіх окремо. Уявляєте, який знак уваги!

Є ще третій варіант. «Донощик» візьме маленький клаптик паперу, простим олівцем напише, що такий-то є страшним порушником закону. А далі й думки не продовжуватиме. Мовляв, головне, що дзвіночок задзвенів. А чиновники самі знатимуть, що робити. Ховаючись від людського ока (а раптом хтось впізнає), кине маленький клаптик паперу у першу-ліпшу поштову скриньку центрального управління. І втікатиме. Не від людей. А сам від себе. І від своєї совісті.

Можна продовжувати. Проте стає гидко на душі. Чим більше починаю читати та розмірковувати на тему доносів, тим швидше хочеться про них забути. В усі століття були свої донощики, Павлики Морозови. І ХХІ – не виняток. Можливо, і цікаво було б розгорнути жанрову специфіку доносів. Та кому хочеться в таких нечистотах копирсатися.

  

Галина Сохань Молитва за померлих чи все-таки за усопших? Дещо про евфемізми в українській мові

У світлий тиждень після Воскресіння Господнього християни східного обряду своєю великодньою радістю діляться не лише з ближніми, а й з тими, хто вже відійшов у вічність.  А їх у кожного з нас чимало. Принаймні у мене. І енний раз згадуємо їх та молимося за них. Адже для людини, яка має християнський світогляд, цілком зрозуміло, що життя людини не закінчується тут, на Землі. І великоднє вітання «Христос воскрес! Воістину воскрес!» якраз вказує на те, що Христове воскресіння дало великий шанс людині.

Наша молитва за померлих – це не лише, образно кажучи, маяк, який нагадує нам про вічність, а й прагнення допомогти тим, з ким ми попрощалися у земному житті. Якщо вникати у глибину слів таких молитов, надмірно ріже слух (принаймні мені), коли чую вислови на кшталт померлі, смерть тощо. Для християнина смерть може бути найперше духовна, а відхід у вічність – це зустріч Творця та Його образу і подоби, тобто людини. Звичайно, як би благородно про це не писати і не говорити, втрата близьких – це біль і сум. Однак і в таких почуттях та емоціях християнин має надію, віру в те, що саме своїми молитвами, доброю пам’яттю про померлих допомагає їм. Звернімося  до надбань духовної спадщини наших предків, зокрема до мови як духу народу. У старослов’янській і давньоруській мові були вдало підібрані лексеми: молитва за усопших, тобто заснулих, уснулих. У цьому велике духовне (не стільки філологічне) значення: смерть сприймалася як сон людини до наступного пришестя Христа. Маститі філологи, можливо, десь зможуть обґрунтувати появу низки таких слів наявністю евфемізмів у мові, тобто заміною різких висловів м’якшими, нейтрально забарвленими. Однак мені видається, що річ в іншому. У мовній політиці. Намагання позбутися того, що хоч чимось може нагадувати нам про мову нашого північного сусіда. Це помилково. Відмовляючись від лексем з великим духовним значенням своїх предків, ми втрачаємо духовно генетичну тяглість поколінь. А відтак і багате минуле.

Можливо, знайдуться такі, які скептично оцінять порушену проблему. Та не варто ігнорувати святим. Якщо і молимося за померлих, то нехай це буде молитва за упокій близької людини, якщо вже є таке прагнення викреслити архаїзм «усопші». А у добрих споминах про них говорити як про тих, хто відійшов у вічність або упокоївся у Богові.  До речі, і не лише у час Христового Воскресіння.  

Галина Сохань Інтегроване вивчення Біблії як джерела християнської етики чи посягання на святая святих (тестові та творчі завдання)?

Ті дидактичні підходи, які використовувалися під час вивчення Біблії на уроках християнської етики десяток років тому, є застарілими і потребують нового змістового наповнення. Сьогодні час дуже мобільний, з кожним днем здійснюються нові відкриття у різних сферах загалом і в дидактиці зокрема. Тому необхідно встигати за інноваціями або створювати їх самому. Для мене, як для педагога, важливим є не залишити учня байдужим до того матеріалу, який пропоную йому для вивчення. Нехай школяр заперечить, з чимось не погодиться, але не буде байдужим. Байдужість вбиває. Вона дає тільки негативний результат. Це і стосується християнської етики. Особливо, коли чую в свою сторону, що християнська етика тільки й потрібна самому вчителю християнської етики.

Треба пам’ятати: Біблія – Живе Слово Бога, звернене персонально до людини. Через Біблію Бог тисячі років промовляє до багатьох поколінь, численних народів з різною культурою та ментальністю. Його Слово ніколи не є мертвим. Важливий інший аспект: необхідно, щоб людина почула того, хто до неї промовляє. Іншими словами, Біблія – це діалог Бога і людини, історія спасіння людства. Натомість у Біблії ніколи не можна шукати відповіді на наукові питання, адже вона не є науковим посібником з конкретної галузі. Хоча, наголошую, науковець багато почерпне для себе зі Святого Письма. Скажімо, для мене є доконаним фактом, що Бог створив світ. Натомість, як це відбувалося, в які історичні періоди, скільки це тривало, - це ті питання, на які повинні відповісти дослідники. При тому розумію, що старозавітній образ створення світу є метафоричним.

Водночас у Біблії відкривається багато цікавого не лише з наукової сфери, а й з побуту перших людей, їх способу життя.

Хай пробачать мені богослови-ортодокси (хоча в більшості випадків цілком поділяю їх погляди), що десь здуваю пилюку там, де, можливо, щось є непорушним. Цілком усвідомлюю свою відповідальність, коли пропоную тестові завдання на тематику, скажімо, косметології та біжутерії на сторінках Біблії. Жодна деталь, навіть зі сфери тілесної краси, у цьому випадку не є зайвою, має символічне значення. Для прикладу, пропоную питання типу: Що з біжутерії фараон подарував Йосипові? А) срібний вінець, В) золотий перстень, С) діамантову корону. При тому подаю посилання на Святе Письмо – Бут. 41, 42. Таким чином, якщо учень не знає відповіді на це питання, він може знайти її у Біблії або більш детально про це прочитати. Натомість логічне питання творчого характеру: Чому фараон подарував Йосипові перстень? Виявляється, і про це можна прочитати на сторінках Біблії, перстень був символом влади. Подарувати перстень – означало довіряти людині, так би мовити, поділитися своєю владою. І з більш детальної біблійної розповіді дізнаємося, що так і було: Йосип отримав нові повноваження. У цьому випадку можна провести аналогію з притчею про блудного сина: пригадайте момент зустрічі радісного батька і блудного сина, який прозріває. Серед речей, які батько дає синові, є перстень. 

Відтак, вважаю, запропоновані мною інтегровані підходи (вивчення косметики, біжутерії, кулінарії, медицини, ботаніки, зоології та ін. на сторінках Біблії) є цікавими, хоча розумію, що навіть дещо провокативними. 

Тобі, читачу, пропоную для використання та самостійного дослідження дати ключ для творчої роботи. Натомість я перечитую Біблію з простим олівцем у руках і укладаю завдання до інтегрованого вивчення Святого Письма, оскільки планую видання таких матеріалів.

Косметологія та біжутерія на сторінках Біблії

1. Про яку жінку в Біблії написано, що вона «була хорошої постави та вродливого вигляду» (Ест.2, 7)?

А) Єву

В) Сару

С) Естер

Прочитайте у Біблії про життєву мудрість цієї жінки.

2. З якими рослинами юнак порівнює красу своєї коханої у «Пісні пісень» (Пісн. 2, 1)?

А) Трояндою і лілією

В) Міртом і пальмою

С) Смоківницею і виноградом

3. Фараон подарував Йосипові (Бут. 41, 42)

А) Срібний вінець

В) Золотий перстень

С) Діамантову корону

Дізнайся у книзі Буття, за які позитивні людські якості фараон наділив Йосипа владою у єгипетському краю, і які випробовування довелося Йосипу пережити.

Кулінарія на сторінках Біблії

1. Який напій самарянка дала Ісусові Христові? (Ів. 4, 6-27)

А) Вино

В) Воду

С) Молоко

Поясніть етичну вартість зустрічі Ісуса Христа і самарянки.

2. В юдейській пустині Іван Хреститель харчувався (Мт. 3, 1-4)

А)Сараною і медом

В) Рибою і хлібом

С) Водою і хлібом

Поміркуйте, яку благу вістку Іван Хреститель приніс людям?

3. Вкажіть продукт, за яким Йосипові брати приїхали до Єгипту? (Бут. 42, 1-38)

А) Хліб

В) Вино

С) Гречку

Прочитайте у Біблії розповідь про те, як Йосип пробачив злий вчинок братам і спас їх від голоду.

Медицина на сторінках Біблії

1. Пригадай притчу про милосердного самарянина (Лк.10, 29-37). Що використав самарянин, коли обробляв рани побитому юдеєві? (Лк.10, 34)

А) Оливу і вино

В) Воду і спирт

С) Перекис водню

Візьміть до уваги той факт, що у той час самаряни і юдеї ворогували між собою. Самарянин проявив милосердя до свого ворога.

2. Окрім основної своєї діяльності, лікарем (Кол. 4, 14) був

А) Пророк Єзикеїл

В) Євангеліст Лука

С) Понтій Пилат

Знайди у Біблії підтвердження цього факту.

3. Вислів: «Лікаря не потребують здорові, а хворі!» (Мт.9, 12) належить

А) Ісусу Христу

В) Апостолу Петру

С) Івану Богослову

Розкрийте суть цього вислову.

4. Кому Ісус Христос сказав: «Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!» (Мк.5, 34)

А) Кровоточивій жінці

В) Марії Магдалині

С) Матері Марії

Більш детально про зцілення хворої прочитай у Мк.5, 24-34. Чому моральна і духовна підтримка є важливою для хворої людини?

Ботаніка на сторінках Біблії

1. Про насінину якої рослини у євангельській притчі сказано: «…коли сіється в землю, найдрібніше за всі земні насіння. Як посіяне ж буде, виростає, і стає над усі зілля більше, і віття пускає велике таке, що кублитись може в тіні його птаство небесне».  (Мк.4, 31-32)

А) Зерно гірчичне

В) Зерно пшениці

С) Кукіль (вид буряну)

Прочитай євангельську притчу і поміркуй, які етична вартість цієї розповіді.

2. Яку рослину першою Ной посадив після потопу? (Бут. 9, 20)

А)Смоківницю

В) Виноград

С) Пальму

Прочитай у Євангеліє від Iвана 15,5 про цю рослину. До речі, вона має символічне значення, бо Ісус Христос порівнює Себе з нею.

3. Яку рослину мав на увазі Ісус Христос, говорячи таким чином: «А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них». (Мт.6, 28-29)

А) Пальму

В) Троянду

С) Лілію

Поміркуй, яка біблійну постать найчастіше порівнюють з цією рослиною. Чому?

Зоологія на сторінках Біблії

1. Яка тварина перевірила завершення потопу на Землі? (Бут.8, 8)

А) Лев

В) Голубка

С) Овечка

До речі, ця тварина має символічне значення й сьогодні. Поміркуй, яке? Також прочитай про цю тварину у (Мк.1, 6-12). Яке значення вона мала під час хрещення Ісуса Христа?

2. Ісус Христос сказав апостолам бути мудрими, як (Мт. 10, 16)

А) Змії

В) Леви

С) Бджоли

Цю тварину досить часто згадують у негативному контексті, коли говорять про підлість і підступність. До речі, Ісус Христос порівнював лицемірну діяльність фарисеїв і садукеїв з цією твариною. Більш детально про це прочитай у Мт.3,7.

3. Стравою з якої тварини Ісус Христос звелів нагодувати людей, які три дні перебували біля Нього? (Мт.15, 29-39)

А) Саранча

В) Бджоли

С) Риба

Ця тварина була символічною для перших християн. Її часто зображували в катакомбах. Поміркуй, чому?