Галина Сохань «Тому роду нема переводу, в котрому браття милують згоду»

Нещодавно перечитувала роман у новелах «Вершники» українського письменника ХХ століття Юрія Яновського. Як на мене, тематика актуальна сьогодні. До речі, його вивчають учні 11 класу на уроках української літератури.

Життєві перепитії сім’ї Половців – головних героїв роману - ой як нагадують сучасну суспільну трагедію України. Політичні уподобання синів Мусія і Марії Половців зруйнували не лише родинні стосунки, а й призвели до братовбивства, більше того, до відчуття вдоволення від того, що вдається помститися рідній кровинці за інші політичні погляди.

Так, Андрій – старший син у сім’ї Половців – був білогвардійцем у роки Громадянської війни, офіцером, мав нагороди за віддану службу. Через кардинально різні політичні погляди у кривавому поєдинку отримав рану від свого брата Оверка, який відзначався високою освіченістю, був поборником незалежності нашої держави. Зі сторінок роману стає зрозуміло, що й Оверко, отримав рану, несумісну з життям. 

Натомість Панас – наступний зі синів Половців – у роки Громадянської війни пішов до махновців. Він вітав анархію, порушення законів, зловживав спиртним, навіть забрав зі собою на війну неповнолітнього Сашка – наймолодшого у сім’ї Половців. Сашко відзначався жорстокістю у кривавих поєдинках. Щоб не проявляти своєї слабкості у поєдинку з Іваном – рідним братом і фанатом революційних змін,- знесилений Сашко кричить, щоб Іван застрелив його. Зі всіх братів лише Іван залишається живим.

Не буду вдаватися до детального переказу сюжету, бо з наведених фактів стає зрозумілою загальна картина роду Половців, який фактично знищила війна. І слова старого Половця «Тому роду нема переводу, в котрому браття милують згоду» стають радше недосяжною «фатою морганою». І не лише для його синів. Для кожного з нас. Ми живемо у полікультурному і полірелігійному суспільстві. І задля збереження єдності суспільства, його життєдайності необхідно навчитися поважати політичні, релігійні, культурні погляди свого ближнього, а не бездумно і поспішно ставити  «Каїнові печаті» на його чолі. Все-таки з християнської точки зору саме життя людини є найціннішим даром Бога. Боляче, коли сьогодні публічні люди у політичній сфері вдаються до маніпулятивних технологій, щоб зіткнути лобами кожного з нас. Особливо перед черговими виборами. Не люблю моралізаторства, та попри різні переконання необхідно у своєму ближньому найперше побачити людину – творіння Боже, а не ворога, якого потрібно знищити. Потрібні компроміси задля збереження єдності суспільства. В іншому випадку, як у роді Половців, - втрата, біль, і … порожнеча.